Постанова Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду в постанові від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) вирішила питання стосовно того, чи можуть бути застосовані приписи абзацу третього частини другої статті 231 Господарського кодексу України щодо нарахування штрафу до правовідносин з оплати вартості виконаних робіт за договором.
Велика Палата Верховного Суду, врахувавши усталену практику суду касаційної інстанції, виснувала, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, санкції у виді штрафу, передбаченого абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, можливе за сукупності таких умов:
- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;
- якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;
- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Щодо питання чи допускається під час ухвалення рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеню, зазначити у ньому на підставі частини десятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) (частин десятої та одинадцятої статті 265 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України)) про нарахування одночасно відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення Велика Палата Верховного Суду виснувала, що законодавець прямо виключає (через імперативну альтернативність нарахування або відсотків, або пені) одночасність стягнення відсотків і пені.
Повноваження суду не можна тлумачити розширювально. Під час ухвалення рішення про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, не допускається зазначати в рішенні про нарахування одночасно відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду.