Стаття 42 Закону України «Про Національну поліцію» визначає перелік і види заходів примусу, які можуть застосовуватися поліцією. Згідно з цією статтею, під час виконання своїх повноважень поліція має право використовувати:
- фізичний вплив (силу);
- спеціальні засоби;
- вогнепальну зброю.
Перелік заходів примусу, передбачений частиною 1 статті 42 цього Закону, є вичерпним. Водночас застосування одного з видів примусу виключає можливість одночасного використання інших заходів.
Згідно ч.1 ст.44 ЗУ «Про Національну поліцію», поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), не у будь-якій ситуації, а для:
- забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб,
- припинення правопорушення,
- затримання особи, яка вчинила правопорушення,
якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом.
При цьому поліцейський зобов’язаний письмово повідомити свого керівника, а той зобов’язаний повідомити прокурора про завдання особі тілесних ушкоджень унаслідок застосування фізичної сили.
Керівні принципи застосування поліцією заходів примусу визначено у: – Резолюції 34/169 Генеральної Асамблеї ООН «Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку»; – Резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи №690 (1979) «Декларація про поліцію».
Повний перелік та загальні правила застосування спеціальних засобів регламентуються ч.3 ст. 45 ЗУ «Про Національну поліцію».
І «розпочинають» цей Перелік КАЙДАНКИ ТА ІНШІ ЗАСОБИ ОБМЕЖЕННЯ РУХОМОСТІ (п.1 ч.3 ст. 45 ЗУ «Про Національну поліцію»), які застосовуються:
а) до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та чинить опір поліцейському або намагається втекти;
Затримання підозрюваного, обвинуваченого на підставі ухвали слідчого судді, регламентоване статтями 187-191 КПК України. Проте, затримання особи може відбуватися і без ухвали слідчого судді, і це передбачено ст. 208 КПК України, але тут важливо зазначити, що особи, яку підозрюють у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі і лише у випадках:
1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;
2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин;
3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України;
4) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого статтями 255, 255–1, 255–2 Кримінального кодексу України.
Отже, повноваження поліцейських щодо «затримання» мають свої межі, підстави та порядок.
в) під час конвоювання (доставляння) затриманого або заарештованого;
г) якщо особа своїми небезпечними діями може завдати шкоду собі і оточуючим;
ґ) проведення процесуальних дій з особами у випадках, коли вони можуть створити реальну небезпеку оточуючим або собі;
Застосовувати кайданки більше ніж 2 год безперервного використання або без позбавлення їх тиску заборонено (п.6 ч.4 ст.45 ЗУ «Про Національну поліцію»).
Кайданки БР, БР-С, БРМ-92 призначені для використання з метою обмеження фізичного опору правопорушника. Розвиток конструкції кайданків дуже своєрідний, і пов’язаний насамперед із рівнем металообробки (як основний матеріал виготовлення кайданків). Можуть бути й інші типи кайданків: пальцеві наручники – одягаються на великі пальці рук, позбавляючи можливості відкрити звичайні наручники підручними засобами; пластикові наручники – повністю зроблені з пластику.
ГУМОВІ ТА ПЛАСТИКОВІ КИЙКИ (п.2 ч.3 ст. 45 ЗУ «Про Національну поліцію») застосовуються для:
а) відбиття нападу на поліцейського, іншу особу та/або об’єкт, що перебуває під охороною;
б) затримання особи, яка вчинила правопорушення і чинить злісну непокору законній вимозі поліцейського;
в) припинення групового порушення громадської безпеки і порядку чи масових заворушень;
Пластиковий кийок «КПФ-02» (тонфа) – призначений для використання співробітниками МВС та іншими підрозділами спецпризначення з метою самозахисту, контролю та затримки правопорушників. Кийок складається з робочої частини та двох рукояток, розташованих перпендикулярно одна до одної.
Працівникам поліції забороняється наносити удари гумовими (пластиковими) кийками по голові, шиї, ключичній ділянці, статевих органах, попереку (куприку) і в живіт (п.1 ч.4 ст. 45 ЗУ «Про Національну поліцію»).
ЗАСОБИ, СПОРЯДЖЕНІ РЕЧОВИНАМИ СЛЬОЗОГІННОЇ ТА ДРАТІВНОЇ ДІЇ (п.3 ч.3 ст.45 ЗУ «Про Національну поліцію»), застосовуються для:
а) відбиття нападу на поліцейського, іншу особу та/або об’єкт, що перебуває під охороною;
б) припинення групового порушення громадської безпеки і порядку чи масових заворушень.
Під час застосування засобів, споряджених речовинами сльозогінної та дратівної дії, поліцейським забороняється здійснювати прицільну стрільбу по людях, розкидання і відстрілювання гранат у натовп, повторне застосування їх у межах зони ураження в період дії цих речовин (п.2 ч.4 ст.45 ЗУ «Про Національну поліцію»).
Поліцейський зобов’язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров’я особи чи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим (ч.1 ст. 43 ЗУ «Про Національну поліцію»).
За ч.2 цієї статті попередження може бути зроблено голосом, а за значної відстані або звернення до великої групи людей – через гучномовні установки, підсилювачі звуку.
Вид та інтенсивність застосування заходів примусу визначаються з урахуванням конкретної ситуації, характеру правопорушення та індивідуальних особливостей особи, яка вчинила правопорушення (ч.3 ст. 43 ЗУ «Про Національну поліцію»).
Відповідно до ч.5 ст. 43 ЗУ «Про Національну поліцію» заборонено застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї до жінок з явними ознаками вагітності, малолітніх осіб, осіб з явними ознаками обмежених можливостей або старості, крім випадків учинення ними збройного чи групового нападу, учинення збройного опору поліцейському, що загрожує життю і здоров’ю інших осіб або поліцейських, якщо відбити такий напад або опір іншими способами і засобами неможливо.
Перевищення поліцейськими службових повноважень складають склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.365 КК України. Якщо незаконне застосування спеціальних засобів та фізичної сили призвело до нанесення тілесних ушкоджень або спричинили смерть потерпілого, до ст. 365 КК України долучається відповідна стаття КК України.