Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 червня 2024 року у справі № 750/3192/14 (провадження № 12-26зг24) зазначила що використання в процесуальних документах образ, приниження учасників судового процесу, їхніх представників, суду, виявлення до них і до їхніх дій власних негативних емоції є зловживанням процесуальними правами.
Так, правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети – ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (пункт 1 частини другої статті 43 ГПК України).
Зловживання процесуальними правами може проявлятись у тому, що особа реалізує свої процесуальні права і вчиняє передбачені процесуальним законодавством процесуальні дії, але робить це недобросовісно, на шкоду іншим особам, з метою, яка суперечить завданням господарського судочинства, визначеним у статті 2 ГПК України. Схожі правові висновки викладені в пунктах 65, 67 постанови КГС ВС від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17.
Крім того, у пункті 102 постанови від 18.08.2022 у справі № 9901/388/20 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що саме з метою виконання завдання судочинства сторона у справі має користуватися процесуальними правами, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя.
Отож якщо особа здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей (зокрема, образити, принизити учасників судового процесу, їхніх представників, суд, виявити до них і до їхніх дій власні негативні емоції), така особа виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним.
Дії учасників судового процесу та їхніх представників мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню судочинства. У процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасники судового процесу, їхні представники, інші особи мають ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, їхніх представників, суду, працівників його апарату, осіб, які не беруть участі в судовому процесі. Зміст права на справедливий суд не сумісний зі свідомим виявом учасником судового процесу чи його представником неповаги до честі, гідності, репутації іншого учасника, представника, суду тощо.
Правова система має бути спроможною ефективно себе захистити від вияву цієї неповаги. На такий захист спрямовані, зокрема, заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 199/6713/14-ц, пункти 22, 23, 50, 52; від 14.03.2019 у справі № 9901/34/19, від 07.11.2019 у справі № 9901/324/19, від 07.04.2021 у справі № 9901/23/21, пункти 14-16).
Так само ігнорування роз’яснень, наданих Великою Палатою Верховного Суду, ігнорування викладених в ухвалах Великої Палати Верховного Суду застережень про необхідність добросовісно користуватися процесуальними правами та недопустимість зловживання такими правами є зловживанням процесуальними правами.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що є проявом неповаги до суду та прагненням виявити до його дій власні негативні емоції використані скаржником у заяві висловлювання такого змісту: «…ганебні протиправні рішення і дії суддів, рішення і ухвали яких узгоджуються з діями злочинного змісту Особи_…»; «…узаконення касаційним судом реального викрадення першого поверху по вул. Горького з моїм робочим місцем, особистим обладнанням до нього та 23 інших адвокатів з вольовою передачею їх в користування інших осіб. І все це суддя __, у змові з крадієм.»; «відмовляючи мені у відкритті касаційного провадження суддя від імені Касаційного суду як і апеляційний суд брехливо, бездоказово, протиправно стверджує неіснуюче».
Велика Палата Верховного Суду визнала подання ОСОБОЮ заяву такого змісту зловживанням процесуальними правами, у зв’язку із чим залишила цю заяву без розгляду на підставі частини третьої статті 43 ГПК України.
Велика Патала також зазначила, що відповідно до частини четвертої статті 43 ГПК України суд зобов’язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Згідно із частинами першою та другою статті 131 ГПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов’язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.
Одним із заходів процесуального примусу є штраф (пункт 4 частини першої статті 132 ГПК України).
Частинами першою, четвертою та п’ятою статті 135 ГПК України передбачено, зокрема, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству. Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.
Відповідно до частини другої статті 135 ГПК України у випадку повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами суд, з урахуванням конкретних обставин, стягує в дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від п’яти до п’ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.