На розгляд Верховної Ради України внесено законопроект «Про внесення змін і доповнень до Кримінального кодексу України (щодо усунення суперечностей у караності кримінальних правопорушень)» (№8235).
Надихнув авторів законопроекту, як вбачається із Пояснювальної записці, Верховний Суд, який послідовно дотримується тієї правової позиції, що Кримінальний кодекс України (далі – ККУ), як єдиний у своїй галузі права кодифікований нормативно-правовий акт, побудований за пандектною системою, що обумовлює існування в Кодексі Загальної частини (яка передбачає спільні, загальні для всіх або багатьох кримінальних правопорушень приписи) і Особливої частини (приписи якої встановлюють спеціальні положення щодо окремих кримінальних правопорушень).
При цьому для пандектної системи побудови нормативно-правового акту засадничим положенням є підкорення приписів Особливої частини приписам Загальної частини, пріоритет останніх над першими, неможливість суперечності перших останнім. У своїх постановах неодноразово Верховний Суд підкреслював, що «норми Особливої частини КК України мають базуватися на нормах Загальної частини цього Кодексу …».
Проте, в санкціях статей Особливої частини окремі види чи розміри покарань встановлені всупереч положенням Загальної частини КК України.
Законопроєктом пропонується усунути такі внутрішні суперечності приписів ККУ щодо караності кримінальних правопорушень:
1) згідно ч. 2 ст. 59 ККУ у разі, якщо кримінальне правопорушення не є злочином проти основ національної безпеки України чи громадської безпеки, то конфіскація майна може бути встановлена за нього лише якщо воно є тяжким чи особливо тяжким корисливим злочином. Всупереч цьому припису, конфіскація майна встановлена:
а) у санкції ч. 2 ст. 2012 ККУ – за корисливий нетяжкий злочин,
б) у санкціях ч. 1 ст. 4361 та ч. 2 ст. 4362 ККУ – за некорисливі нетяжкі злочини,
в) у санкціях ч. 2 ст. 4361 та ч. 3 ст. 4362 ККУ – за некорисливі тяжкі злочини. Законопроєктом пропонується виключити конфіскацію майна з цих санкцій.
2) згідно ч. 2 ст. 55 ККУ позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання (крім спеціальних випадків, коли воно передбачене за злочини проти основ національної безпеки України, а також злочини, передбачені ст.ст. 157-160 і 2861 ККУ), встановлюється на строк від 1 до 3 років. Всупереч цьому припису цей вид покарання встановлений:
а) в ч. 2 ст. 206 ККУ – на строк від двох до чотирьох років;
б) в ч. 3 ст. 206 ККУ – на строк від трьох до п’яти років;
в) в ч. 4 статті 2201 ККУ – на строк до десяти років і, крім того, ще й неправильно названий: «обмеження права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю»;
г) в ч. 1 статті 2202 і в ч. 1 ст. 3652 ККУ – на строк до десяти років; Законопроєктом пропонується у всіх цих санкціях привести строк позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю у відповідність до приписів ст. 55 КК.
3) відповідно до ч. 2 ст. 61 КК покарання у виді обмеження волі встановлюється на строк від одного до п’яти років. Всупереч цьому у санкції ч. 1 ст. 213 КК цей вид покарання встановлений на строк «до одного року». Пропонується виправити цю колізію.
4) крім того, пропонується виправити низку технічних помилок у текстах санкцій статей Особливої частини КК (ч. 2 ст. 113, ч. 5 ст. 143 та ін.).