Коротко про справу
Позовна заява фізичної особи – підприємця до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень розглядалась Одеським окружним адміністративним судом.
Загальна сума необґрунтованих донарахувань та штрафних санкцій склала біля 700 000,00 грн.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв’язок у їх сукупності суд визнав податкові повідомлення-рішення необґрунтованими та задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.
Шановний суд!
Податкові спори в Вашій практиці явище не рідке і здивувати Вас майже неможливо. Проте ця справа є безпрецедентною за концентрацією порушень податкового законодавства.
Якщо доречним в адміністративному процесі використання кримінально-правової термінології, то без сумніву можна казати, що дії та рішення посадових осіб ГУ ДФС в Одеській області, що були дозволені собі під час здійснення податкових перевірок, відрізняються винятковою зухвалістю в зверненні до Податкового кодексу України, логіки та законів арифметики.
І вираз «сожрут тощие коровы фараоновых тучных коров, и не только не потучнеют, а сами околеют» як найліпше підходить до ситуації, коли заради отримання короткотермінових уявних вигід фіскальною сокирою обрубується під корінь більш менш життєздатний бізнес фізичної особи-підприємця, особи, яка, не чекаючи благ від держави, самостійно забезпечує робочим місцем та доходом як себе, так і своїх співробітників.
Діяльність її полягає в поставці товарів в великі та маленькі торгові мережі. Проте останні чотири місяці основною діяльністю платника податків стало надання численних пояснень, готування та завіряння копій первинних документів на тисячах аркушів, доказування очевидного та спростування неймовірного.
Оскільки податкові повідомлення-рішення, що оспорюються нами, є наслідком проведених перевірок та ґрунтуються на висновках актів документальної планової та документальної позапланової перевірок, я пропоную стисло пригадати найбільш дивовижні їх моменти.
По-перше, на що хочеться звернути увагу, так це на стійке небажання податківців проводити перевірку. Протягом 15 календарних днів, які тривала документальна планова виїзна перевірка, з урахуванням продовження терміну проведення перевірки за ініціативою ГУ ДФС в Одеській області, ревізор С. приділив їй лише півтори години свого дорогоцінного часу. Що ж заважало йому всі ці дні перевіряти документацію платника податків? І що взагалі можна перевірити за півтори години? Питання, звичайно, риторичне.
Як свідчать матеріали справи, в передбачений Податковим кодексом термін у відповідь на запит ревізора С. платником податків було надано письмові пояснення, належним чином завірені копії актів звірок, банківських виписок, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень та інших первинних документів.
Відповідно до затвердженого Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків – фізичними особами, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства перевіряючий повинен був зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення, а в зв’язку з наданням платником податків органу податкової своїх письмових пояснень, факти про їх надання необхідно було відобразити в акті.
Проте, нічого із передбаченого Порядком зроблено не було! І пояснення, і копії первинних документів не знайшли свої забезпечені нормативно-правовим актом місця, немов ошукані пасажири потягу, тому що замість них, до акту перевірки потрапили недостовірні відомості про результати господарської діяльності платника податків, таблиці із невірними розрахунками, вигадані цифри, і все це з багажем припущень та особистих вподобань ревізора щодо застосування тієї чи іншої норми права.
В судовому засіданні шляхом співставлення інформації, зазначеної в акті планової перевірки, та даних, що містяться в первинних документах позивача, ми мали можливість переконатися, що в ньому немає жодного вірно внесеного показника. Казковим чином дебіторська заборгованість перетворилась на кредиторську, сотні тисяч витрат на придбання товару виявились недоведеними, товар – не облікованим, а податок – не сплаченим.
Ми пам’ятаємо, яку жваву дискусію викликали пункти цього дивовижного акту планової перевірки, де один з них спростовував інший, а висновок взагалі не стикався із жодним із них, бо ревізором «було встановлено порушення з податку на додану вартість через те, що під час перевірки він не встановив відхилень по задекларованим податковим зобов’язанням та задекларованої суми кредиту». Тобто податківець порушень не знайшов і в цьому, на його думку, і полягає податкове правопорушення позивача!
Не меншу увагу під час судового засідання було приділено аналітичним таблицям – додаткам до акту перевірки, в яких містяться розрахунки документально підтверджених витрат позивача на придбання товару, пов’язаних з доходом та інші розрахунки, покладені в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень.
З вашого дозволу, із використанням винаходу Готфріда Вільгельма Лейбніца, а саме калькулятору, під час судового засідання ми провели маленький експеримент та здійснили розрахунки за наведеними у відповідних графах Таблиць формулами, використовуючи внесені до таблиць показники діяльності позивача, допускаючи на мить їх достовірність. Ви пам’ятаєте, що результат цього експерименту був приголомшливий: наша остаточна сума витрат, пов’язана з отриманою виручкою була меншою на 100 000,00 грн. від суми, вирахуваної головним ревізором-інспектором за цією ж формулою, з використанням цих самих показників.
Ігнорування податкового законодавства та математичних законів дозволило ревізору зробити блискучий висновок про те, що ФОП здійснила реалізацію не оприбуткованого товару, занизила суму податку на доходи фізичних осіб,занизила суму військового збору і допустила порушення п.12 ст.3 ЗУ від 06.07.1995 р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», здійснивши донарахування та застосувавши штрафні санкції, що разом склали майже 700 000,00 грн.
Платник податків, не погоджуючись із висновками акту, і сподіваючись на бодай якусь справедливість, надала свої обґрунтовані заперечення на акт перевірки ГУ ДФС в Одеській області, але отримала нову біду – ще одну документальну позапланову виїзну перевірку в рамках тих питань, щодо яких нею було подано заперечення, тобто всіх.
Під час позапланової перевірки, вже новий податківець врешті решт дослідив частину наданих по новому колу копій документів. І як результат, серед податкових правопорушень у висновку нового акту не опинилось п. 12 ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Проте в інших питаннях, позиція податкової не змінилася, оскільки новий акт перевірки є настільки тісно пов’язаним із попереднім, що витікає із нього як наслідок з причини. А до акту позапланової перевірки було перенесено розрахункові та «наукові» надбання акту планової перевірки, про достовірність та якість яких ми щойно згадували.
Взагалі то обидва акти перевірок можна розбирати по абзацах і окремих реченнях, бо кожне з них вступає в протиріччя або з законодавством, або із вмістом самих актів, не кажучи вже про аналітичні таблиці із розрахунками, які містять явні помилки.
І якщо виходити з доктрини «плода отруєного дерева», можна було б зупинитися тільки на вищевказаних підставах для скасування податкових повідомлень-рішень. Але це було б нечесним по відношенню до ГУ ДФС в Одеські області, чиї теоретичні обґрунтування висновків про заниження суми податку на доходи фізичних осіб відкривають нові горизонти розуміння податкового законодавства.
Наприклад, обґрунтовування висновку про заниження сум податку на доходи фізичних осіб тим, що позивач не надала відомості про залишок товарів на певний період і що без цієї інформації неможливо підтвердити документально сформовані витрати. Але вся абсурдність умовиводуподатківців полягає в тому, що фізичні особи – підприємці звільнені від обов’язку вести бухгалтерський облік та облік товарних залишків, як складової її частини, а відтак то і послання на відсутність цієї інформації за наявності первинних документів є, м’яко кажучи, недоречним.
Правду кажуть, якщо у вас десять тисяч приписів, ви знищуєте повагу до закону. І оскільки прямої вказівки закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» виявилось для податкової не достатньо, правильність своєї позиції позивач підтверджувала під час повторної перевірки спеціально для цих цілей отриманою індивідуальною податковою консультацією. Така собі «Окончательная бумажка. Фактическая. Настоящая. Броня» професора Преображенського.
Не можна не згадати і про висновок податківців, що через неналежне ведення Книги обліку доходів та витрат не можливо встановити зв’язок між видатковими накладними на придбання товарів та витратами віднесеними підприємцем у перевіряємому періоді до доходу отриманого у вигляді дебіторської заборгованості.
Проте, шановний суд, неможливість встановити зв’язок між видатковими накладними та понесеними витратами через не заповнення графи 5 Книги обліку доходів і витрат не може свідчити про нездійснення цих витрат. Це свідчить лише про не заповнення графи 5.
Доречи, суду було продемонстровано, що розмір клітинки графи 5 Книги настільки малий, що не може вміщувати реквізити більше одного первинного документу. А якщо їх більше тридцяти, так як у позивача? Платник податків на відміну від ревізорів – інспекторів не фокусник та розширювати простір не вміє.
Більш того, і індивідуальна податкова консультація, на яку ми звертали увагу під час судового розгляду, містить перелік первинних документів за допомогою яких позивач може підтверджувати понесені нею витрати. І Книги обліку доходів і витрат серед них ми не побачили.
Поважний суд, вже майже чотири місяці позивач замість того, щоб плідно займатись господарською діяльністю, займається перевірками та переперевірками.
І лише Ваше справедливе та виважене рішення може поставити крапку в цій нескінченній та ганебній податковій перевірці та захистити гарантовані Конституцією права позивача на зайняття підприємницькою діяльністю.
Шановний суд, я прошу позовну заяву задовольнити, а податкові повідомлення-рішення – скасувати.
