У світі бізнесу існує безліч викликів, з якими стикаються підприємці, одним із яких є «рейдерські» атаки. Для власників бізнесу зіткнутися з такою ситуацією може бути надзвичайно стресово, проте важливо пам’ятати, що здатися це найгірший варіант.
«Рейдерські» справи є надзвичайно складними і багатоаспектними, що вимагає від захисників, судових та правоохоронних органів занурення у різні аспекти та причини корпоративних конфліктів, які часто неочевидні та не лежать на поверхні.
Кожна дія щодо заволодіння корпоративними правами юридичної особи на перший погляд, будучи частиною спланованої атаки, що включає інші взаємопов’язані суспільно небезпечні діяння, може виглядати як звичайний господарський спір. І потерпілій стороні важко доводити, що відбувається саме «рейдерське» захоплення.
Тому протидія «рейдерству» повинна мати комплексний характер і виявлятися на різних рівнях – кримінального, корпоративного, адміністративного, цивільного права.
Якщо відбулось рейдерське захоплення корпоративних прав, способи захисту залежать від багатьох факторів та в кожному конкретному випадку вони будуть різними.
Втім, до загальних способів захисту можна віднести:
– визнання недійсними рішень загальних зборів та скасування реєстраційних дій в судовому порядку;
– скасування реєстраційних дій шляхом подання скарги до Колегії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації.
– звернення до правоохоронних органів;
– звернення до бізнес-омбудсмена;
– звернення до четвертої гілки влади.
Скарга до Колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації
У сфері державної реєстрації бізнесу Міністерство юстиції України розглядає скарги:
1) на проведені державним реєстратором реєстраційні дії;
2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України;
3) повідомлення державного реєстратора про виявлений ним факт використання його ідентифікаторів доступу до Єдиного державного реєстру іншими особами[1].
Процедура здійснення Мін’юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін’юсту передбачена Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1128 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 р. № 1150) (Порядок №1128).
Постійно діючими консультативно-дорадчого органу при Мін’юсті, що в межах повноважень, визначених Порядком № 1128, здійснюють колегіальний розгляд скарг у сферах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань є Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін’юсту.
При цьому порядок створення Колегій з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін’юсту, організаційні та процедурні засади їх діяльності передбачено Положенням про Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 09 січня 2020 року № 71/5.
Відповідно до статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року
№ 755-IV, скарга до Міністерства юстиції (територіального органу Міністерства юстиції) подається:
- протягом 2-ох місяців з дня, коли особа, права якої порушено, дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав, у разі оскарження рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, проведення реєстраційних дій щодо юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців (але не пізніше 1 року з дня прийняття відповідного рішення, здійснення дії або бездіяльності, у разі оскарження рішення, дії або бездіяльності державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань);
- протягом 1-го місяця з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав, у разі оскарження рішень, дій або бездіяльності територіальних органів Мін’юсту (але не пізніше 6-ти місяців з дня прийняття відповідного рішення, здійснення дії або бездіяльності, у разі оскарження рішення, дії або бездіяльності державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).
Скарга подається лише особою, права якої порушені оскаржуваними рішеннями, дією чи бездіяльністю і має містити: повне найменування (ПІБ) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ПІБ) представника скаржника, якщо скарга подається представником, номер телефону та/або адресу електронної пошти; суть (реквізити) оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності; обставини, якими обґрунтовується порушення прав скаржника; прохання (вимоги) скаржника; дату складання скарги, підпис скаржника.
Якщо скарга подається представником скаржника – додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.
За результатами розгляду скарги приймається мотивоване рішення про задоволення скарги, відмову в її задоволенні, залишення скарги без розгляду по суті у формі наказу Мін’юсту.
У разі задоволення скарги Мін’юст має право:
- визнати прийняте/вчинене з порушенням профільного Закону та анулювати рішення державного реєстратора/реєстраційної дії, анулювати рішення територіального органу Міністерства юстиції України;
- виправити технічну помилку, допущену державним реєстратором, або зобов’язати державного реєстратора виправити допущену ним технічну помилку;
- тимчасового блокувати чи анулювати доступ державного реєстратора до реєстрів;
- зобов’язати державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації прав усунути допущені ними порушення з визначенням строків виконання такого зобов’язання;
- притягнути до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;
- направити до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Важливо пам’ятати, що скарга залишається без розгляду по суті, зокрема у разі якщо є відкрите за заявою скаржника судове провадження, предметом якого є оскарження тих самих рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації.
Рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні, висновок колегії (у разі розгляду скарг у сфері державної реєстрації колегіально) або їх засвідчені копії розміщуються на офіційному веб-сайті Мін’юсту чи відповідного територіального органу не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після прийняття рішення Мін’юстом чи відповідним територіальним органом[2].
[1] https://minjust.gov.ua/m/subekti-rozglyadu-skarg-na-rishennya-dii-abo-bezdiyalnist-u-sferi-derjavnoi-reestratsii-prav-povidomlennya-derjavnih-reestratoriv-pro-viyavleni-nimi-fakti-vikoristannya-ih-identifikatoriv-dostupu-do-derjavnogo-reestru-rechovih-prav-na-neruhome-maynoedinogo
[2] За інформацією, розміщеною на сайті Міністерства юстиції України з питань діяльності центральної Колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації звертатись за телефонами:
044 237 09 96 – гаряча лінія Колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації.
Скарги у сфері державної реєстрації можуть бути подані:
Письмово за поштовою адресою: вул. Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001.
Особисто за адресами: вул. Євгена Сверстюка, буд. 15, 1 – поверх. (скринька для прийому скарг та іншої кореспонденції Офісу протидії рейдерству), вул. Городецького, буд. 13, пров. Рильського, буд. 10, м. Київ.
На офіційні електронні адреси: callcentre@minjust.gov.ua, themis@minjust.gov.ua.
Звернення до правоохоронних органів
Здебільшого під час рейдерського захоплення відбувається низка заходів, які так чи інакше містять в собі ознаки кримінальних правопорушень.
Доктринальні позиції науковців з приводу того, які злочини є суміжними до основних «антирейдерських» кримінальних заборон різняться [1].
В дисертації І. М. Федулової сформульовано висновок, що такі діяння належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами ст.ст. 357, 358 КК України та ст. 206-2 КК України [2].
С.С. Титаренко вказує, що правовідносини в сфері захисту суб’єктів господарювання від протиправного захоплення, а точніше дві групи таких правовідносин: по-перше, пов’язані з реагуванням на прояви фіктивної реєстрації юридичної особи з метою її подальшого використання для захоплення іншого, легально створеного підприємства (відбувається de jure захоплення); по-друге, пов’язані зі збереженням режиму правомірного управління цілісним майновим комплексом суб’єкта господарювання чи його складових є основним безпосереднім об’єктом злочинів, передбачених статтями 205-1 і 206 КК України[3].
В пояснювальній записці до прийнятого в першому читанні Законопроекту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо посилення відповідальності за окремі кримінальні та адміністративні правопорушення у сфері господарської діяльності, службової діяльності, діяльності осіб, що надають публічні послуги та кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади» (№ 3783 від 02.07.2020 р.)[4], зазначено, що зазвичай до категорії «рейдерських» відносять кримінальні провадження, порушені за такими статтями Кримінального кодексу України, а саме:
- ст. 200 («Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, електронними грошима, обладнанням для їх виготовлення»),
- 205-1 («Підроблення документів, які подаються для державної реєстрації»),
- 206-2 («Протиправне заволодіння майно підприємства, установи, організації»),
- 223-1 («Підроблення документів, які подаються для реєстрації випуску цінних паперів»),
- 224 («Виготовлення, збут та використання підроблених цінних паперів (крім державних цінних паперів»),
- 358 («Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів»),
- 364 («Зловживання владою або службовим становищем»),
- 366 («Службове підроблення»).
КК України передбачає також відповідальність за шахрайство (ст. 190 КК), постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови (ст. 375 КК), з якими досить часто пов’язані незаконні «рейдерські» дії.
Крім того, процес проникнення на територію підприємства самопроголошених керівників може супроводжуватися силовими заходами, які, як правило, мають наслідками завдання тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості. Тому вищенаведений перелік є невичерпним.
Інформаційний ресурс OpenDataBot опублікував статистичну інформацію щодо кількості «рейдерських» атак в Україні, яку порівняно до суми кількості облікованих кримінальних проваджень за ст. 205-1, 206, 206-2 КК України за період з 2015 по 2023 роки. Так у 2020 році це 849 кримінальних проваджень, у 2021 – 497, у 2022 – 131 та 363 проваджень у 2023 р.[5].
Також за даними цього інформаційного ресурсу найчастіше в суді розглядаються справи про «рейдерство», що стосуються статті 205 КК України (підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи).
З 635 відкритих кримінальних проваджень до суду дійшло 381 справа. Це 60%. А ось справи, що пов’язані з протидією господарській діяльності та протиправним заволодінням майном (ст. 206 КК)— до суду майже не доходять.
Не всі потерпілі від «рейдерської» атаки звертаються за захистом до правоохоронних органів. Це пояснюється тим, що з однієї сторони, першочерговою ціллю для них є повернення status quo та відновлення/повернення активу. Для реалізації цієї мети потерпілі звертаються до суду чи до Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єктів державної реєстрації при Міністерстві юстиції України. З іншої – через низький рівень довіри до органів правопорядку.
[1] Коломійчук В. О. АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ПОШИРЕННЯ РЕЙДЕРСТВА В УКРАЇНІ// Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції № 1. 2022
[2] Федулова І. М. Кримінальна відповідальність за протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації: дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук (доктора філософії) за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право (081 – Право) / Федулова Інна Миколаївна. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України, 2019. – 216 с.
[3] Титаренко С.С. Кримінальна відповідальність за протиправне захоплення суб’єктів господарювання: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08. Дніпро: Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України. 2018. 262 с.
[4] https://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=69344 (законопроект прийнято в першому читанні)[5] https://opendatabot.ua/open/raiders
Бізнес-омбудсмен
Дієвим інструментом в поєднанні з відповідними скаргами на процесуальні зловживання з боку правоохоронних органів, рішення, дії або бездіяльності державного реєстратора, нотаріуса до Колегій Мінюсту з розгляду скарг, Національної поліції, Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора може бути звернення до бізнес-омбудсмена.
Рада бізнес-омбудсмена у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства та Меморандумом про взаєморозуміння щодо підтримання української антикорупційної ініціативи від 12 травня 2014 р., укладеним між Кабінетом Міністрів України, Європейським банком реконструкції та розвитку, Організацією економічного співробітництва та розвитку, Американською торгівельною палатою в Україні, Європейською Бізнес Асоціацією, Федерацією роботодавців України, Торгово-промисловою палатою України та Українським союзом промисловців і підприємців та діє на підставі Регламенту прийнятого відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 691 «Про утворення Ради бізнес-омбудсмена» та Меморандуму про взаєморозуміння для української антикорупційної ініціативи від 12 травня 2014 року .
Важливо мати на увазі, що скарги, які є предметом будь-якого судового провадження або арбітражного розгляду, або щодо яких було винесено судове, арбітражне або будь-яке інше подібне рішення залишаються Радою без руху.
Із цікавих кейсів Ради можна привести приклад, коли вона захистила права учасника товариства з обмеженою відповідальністю. Так, аналізуючи справу, зокрема, статут компанії, в якій скаржник мав частку, Рада виявила,… що нотаріусу для реєстраційних дій надали не всі передбачені законом документи. Відтак, нотаріус все ж мав відмовити в оскаржуваних реєстраційних діях, проте цього не зробив. За результатами оскарження незаконних реєстраційних дій в Колегії Мін’юсту скарга заявника Ради була задоволена, а недобросовісному нотаріусу – заблоковано доступ до ЄДР на 3 місяці [1].
Звернення до ЗМІ
Рейдери як і крадії не люблять розголосу. Особливо, коли серед спільників виявляються посадовці. Тому звернення до ЗМІ, блогерів, які мають велику аудиторію з метою освітлення нездорової ситуації, яка відбувається навколо підприємства, може бути корисною в боротьбі із зловмисниками. Не рідко саме обурення суспільства дає поштовх в порушенні кримінальних проваджень та початку службових перевірок. Підтримка з боку громадськості, клієнтів та партнерів може виявитися вкрай корисною.
[1] https://boi.org.ua/cases-post/skarzhnyk-povernuv-svoyu-chastku-u-kompaniyi-a-nedobrosovisnomu-notariusu-zakryto-dostup-do-yedr/