В постанові від 4 грудня 2022 року по справі №620/5244/20 (провадження № К/990/25944/22) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що обов`язковою умовою для визнання обставин нововиявленими є не лише відсутність у заявника інформації про них на час розгляду справи, а й об`єктивна неможливість одержати її у відповідний час. При цьому нововиявлена обставина як юридичний акт мав існувати на момент подання позову.
ВС КАС зазначив, що стаття 361 КАС України встановлює вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з тим, щоб відповідно до принципу юридичної визначеності забезпечити стабільність судових рішень.
Так, за приписами частини другої статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
З аналізу наведеної статті вбачається, що нововиявлені обставини – це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
Тобто, за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 28 липня 2022 року та від 26 травня 2022 року у справах № 560/1778/19 та 480/3585/19 відповідно.
Під нововиявленою обставиною, як зазначив ВС КАС, мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об`єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду.
Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ.
Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.
Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 02 травня 2018 року у справі № 303/3535/16.
У справі, що розглядається, позивач визначила протокол огляду документів від 16 листопада 2021 року, складеного в ході розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021270330000801 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 158-3 КК України, та протокол огляду документів від 07 травня 2021 року, складений в рамках кримінального провадження № 12020270120000347, як істотними для справи обставинами, про які вона дізналася 19 листопада 2021 року, а отже звернулась із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами згідно з пунктом 1 частини другої статті 361 КАС України.
З огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 800/578/17, необхідними умовами для визначення відповідної обставини нововиявленою, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 361 КАС України є те, що:
по-перше, вона існувала на час розгляду справи;
по-друге, ця обставина не могла бути відома заявникові на час розгляду справи;
по-третє, вона входить до предмета доказування у справі та може вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи.
Також необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.
Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 552/137/15-ц та постанові від 07 вересня 2020 року у справі № 820/5989/15.
Частиною четвертою статті 361 КАС України визначено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
В адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду про неї дані. Перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення, для досягнення істини у справі.
Варто зауважити, що обов`язковою умовою для визнання обставин нововиявленими є не лише відсутність у заявника інформації про них на час розгляду справи, а й об`єктивна неможливість одержати її у відповідний час.
При цьому нововиявлена обставина як юридичний акт мав існувати на момент подання позову.
У справі, що розглядається, позов подано позивачем у листопаді 2020 року, а протокол огляду документів датується 16 листопада 2021 року, тобто вказаний документ не існував як юридичний акт на дату подання позову позивачем у цій справі.
Крім того у зазначеному протоколі огляду документів від 16 листопада 2021 року лише містяться дані перенесені з протоколу огляду документів від 07 травня 2021 року, участь в складанні якого приймала позивач, а саме встановлені самостійно слідчим результати його перерахунку виборчих бюлетенів по виборчих дільницях із самостійним відкриттям слідчим пакетів виборчої документації, що не передбачено нормами Виборчого кодексу України, які регулюють процес збереження, переміщення, відкриття виборчої документації, підрахунку голосів (виборчих бюлетенів), здійснення контролю та оскарження результатів підрахунку/повторного підрахунку голосів.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається позивач не є нововиявленими в розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України, а по своїй суті є новими доказами у справі.
Перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, яка існувала на час вирішення справи, але про існування якої заявнику стало відомо після ухвалення судового рішення.
З огляду на наведене, Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що наведені в заяві обставини не є нововиявленими в розумінні статті 361 КАС України.
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia, заява № 69529/01) та рішення у справі «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v. Moldova № 2, заява № 19960/04), процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
У пункті 33 рішення у справі «Христов проти України» (заява № 24465/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява N 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04, пункт 42).
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 34), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою – домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява №52854/39, пункт 52, ECHR 2003-IX, у справі «Желтяков проти України», заява №4994/04, пункт 43).