01.12.2022 року на повторне перше читання було направлено проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення контролю та моніторингу державної допомоги суб’єктам господарювання» (№5648 від 10.06.2021 р.)
Метою законопроекту, як зазначено в Пояснювальній записці, є приведення національного законодавства до правил контролю і моніторингу державної допомоги, що закріплені Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони та, відповідно, acquis ЄС, а також удосконалення встановленого правового регулювання з метою ефективного функціонування системи контролю і моніторингу державної допомоги.
Згідно з преамбулою проекту «цей Закон встановлює правові засади здійснення контролю за допустимістю державної допомоги суб’єктам господарювання, проведення моніторингу такої державної допомоги, а також спрямований на забезпечення захисту та розвитку конкуренції, підвищення прозорості функціонування системи державної допомоги та дотримання міжнародних зобов’язань України у сфері державної допомоги».
Законопроектом пропонується, для цілей сфери державної допомоги, встановити нові терміни та підходи. Зокрема, згідно ч.1 ст.1 «державна допомога суб’єктам господарювання» (далі – державна допомога) визначається як підтримка у будь-якій формі суб’єктів господарювання за рахунок ресурсів держави чи місцевих ресурсів, що спотворює або загрожує спотворенням економічної конкуренції, створюючи переваги для певних суб’єктів господарювання або виробництва окремих видів товарів, в тій мірі в якій це може впливати на торгівлю між Україною та державами-членами Європейського Союзу.
«Економічну діяльність» проект визначає як будь-яку діяльність суб’єкта господарювання, яка полягає у пропозиції та/або реалізації товарів на ринку з метою одержання доходу від такої реалізації.
Заінтересовані особи – надавачі та отримувачі державної допомоги, суб’єкти господарювання, інші юридичні і фізичні особи, їх об’єднання, інтереси яких можуть зазнати впливу від надання державної допомоги.
Надавачем державної допомоги є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, орган адміністративно-господарського управління та контролю, а також юридична особа, що діє від їх імені, уповноважена розпоряджатися ресурсами держави чи місцевими ресурсами і ініціює надання та/або надає державну допомогу.
При цьому проектом передбачено проведення моніторингу державної допомоги, а саме збирання та проведення аналізу інформації про державну допомогу з метою здійснення контролю за дотриманням вимог цього Закону та рішень Уповноваженого органу/органу Уповноваженого органу з питань державної допомоги, визначеного цим Законом, а також підготовка та подання звітності про державну допомогу.
Запроваджено надання індивідуальної державної допомоги як заходу державної допомоги, що надається визначеному суб’єкту чи суб’єктам господарювання та здійснюється поза межами програми державної допомоги, а також окремі заходи державної допомоги, що здійснюються в межах програми державної допомоги, але підлягають повідомленню згідно з умовами такої програми та цим Законом.
В рамках надання індивідуальної державної допомоги проект передбачає надання незначної державної допомоги сукупний розмір якої незалежно від її форм та джерел надання за будь-який трирічний період не перевищує суму:
a) 100.000 євро для суб’єктів господарювання, що надають послуги з перевезення вантажів по найму або за винагороду, крім придбання вантажних транспортних засобів.
б) 500.000 євро для суб’єктів господарювання, що надають послуги, що становлять загальний економічний інтерес;
в) 200.000 євро для всіх суб’єктів господарювання, крім, тих суб’єктів, які визначені в підпунктах “а” та “б” цього пункту. Еквівалент гривні до євро визначається за офіційним валютним курсом, встановленим Національним банком України, який діяв на останній день фінансового року, що передує року надання державної допомоги.
Проектом запроваджуються «послуги, що становлять загальний економічний інтерес» (ПЗЕІ)» , які визначаються як послуги, які органи державної влади чи органи місцевого самоврядування визначають як такі, що є важливими для громадян та які не надаються або не можуть надаватися суб’єктами господарювання, без державної підтримки через умови, пов’язані, зокрема, із вартістю, метою, якістю, безперервністю, частотою та доступністю таких послуг, що відповідають суспільним інтересам, визначеним органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.
До отримувачів державної допомоги – суб’єктів господарювання проектом відносяться фізичні особи-підприємці чи фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, або юридичні особи незалежно від їх форми власності, організаційно-правової форми та джерел фінансування, які здійснюють економічну діяльність у тому числі які здійснюють контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб’єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими.
Слід зазначити, що дія цього Закону не поширюється на підтримку суб’єктів господарювання у сфері сільського господарства, виробництва зброї і військового спорядження для потреб Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України.
Крім того, частиною третьою статті третьою проекту передбачено, що дія цього Закону не поширюється на компенсацію витрат за надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес, за таких умов:
1) суб’єкт господарювання, що отримує компенсацію, повинен фактично виконувати зобов’язання щодо надання таких послуг, а послуги повинні бути чітко визначені договором, регуляторним, чи іншим актом органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, який повинен містити:
а) зміст і тривалість зобов’язань з надання ПЗЕІ;
б) назву суб’єкта господарювання і, де це необхідно, територію, на яку поширюються його послуги;
в) перелік будь-яких виключних або спеціальних прав, які було надано державним органом влади чи органом місцевого самоврядування суб’єкту господарювання щодо ПЗЕІ;
г) методику розрахунку компенсації, контролю та перегляду компенсації;
д) механізм для уникнення і повернення надмірної компенсації.
2) параметри, на підставі яких розраховується компенсація, визначені заздалегідь об’єктивним і прозорим способом з метою уникнення надання суб’єкту господарювання економічних переваг порівняно з конкуруючими суб’єктами;
3) розмір компенсації витрат, понесених у зв’язку з наданням послуг загального економічного інтересу не є надмірним, а саме не перевищує розмір, необхідний для покриття усіх або частини витрат, понесених внаслідок виконання зобов’язань з надання послуг, з урахуванням відповідного доходу та обґрунтованого прибутку за надання таких послуг;
4) суб’єкт господарювання, який надає послуги, що становлять загальний економічний інтерес, повинен бути обраний шляхом проведення процедури відкритих торгів (конкурсу) або будь-якої іншої конкурентної процедури (процесу), передбаченого чинним законодавством, яка б дозволила обрати пропозицію з найнижчою ціною за надання таких послуг. Якщо така процедура не може бути дотримана, рівень компенсації визначається на основі аналізу витрат, які поніс би типовий суб’єкт господарювання, володіючи усіма необхідними засобами, що відповідають вимогам для надання таких послуг, з урахуванням відповідного доходу та обґрунтованого прибутку для виконання зобов’язань.
Статтею четвертою передбачено, що державна допомога реалізовується у таких формах:
1) субсидії;
2) гранти;
3) податкові пільги, відстрочення або розстрочення сплати податків, зборів чи інших обов’язкових платежів;
4) відшкодування збитків;
5) гарантії, кредити (займи) на пільгових умовах;
6) зменшення фінансових зобов’язань суб’єктів господарювання перед державним бюджетом або фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування;
7) надання, прямо чи опосередковано, суб’єктам господарювання товарів за цінами нижче ринкових або придбання товарів чи послуг суб’єктів господарювання за цінами, вище ринкових;
8) продаж державного майна за цінами, нижче ринкових;
9) збільшення державної частки в статутному капіталі суб’єктів господарювання або збільшення вартості такої частки за умов, неприйнятних для приватних інвесторів;
10) втрата доходів державних та/чи місцевих бюджетів;
11) інших формах.
Для отримання державної допомоги або незначної державної допомоги проектом передбачається подання суб’єктом господарювання відповідному надавачу допомоги інформацію про діяльність, яка ним здійснюється, фінансовий стан, отриману державну допомогу або незначну державну допомогу, про цілі та форми отриманої державної допомоги, а також про її мету, форми, розмір допустимих витрат нової державної допомоги.
В свою чергу, відповідними надавачами допомоги може бути додатково визначений детальний обсяг необхідної інформації для надання державної допомоги.
У разі, якщо надавач державної допомоги на вимогу органу Уповноваженого органу подав недостатну інформацію для прийняття рішення останнім, така державна допомога визнається недопустимою.
Розділ 6 проекту передбачає порядок поверення недопустимої державної допомоги. Зокрема, на розмір державної допомоги, яка підлягає поверненню, нараховуються та підлягають сплаті відсотки. Нарахування відсотків розпочинається з дати отримання незаконної допомоги в розпорядження отримувача, до дати її повернення.
Надавач державної допомоги має вживати всіх заходів, необхідних для забезпечення повернення отримувачем державної допомоги, визнаної недопустимою, відповідно до рішення Уповноваженого органу та повідомляти Уповноважений орган про виконання такого рішення у встановлені ним строки. Порядок повернення державної допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України.
При цьому повноваження Уповноваженого органу/органу Уповноваженого органу щодо повернення державної допомоги обмежуються періодом у 10 років. Строк давності повернення державної допомоги починається з дати надання отримувачу державної допомоги.
Перебіг строку давності повернення державної допомоги зупиняється:
– на час розгляду Уповноваженим органом/органом Уповноваженого органу відповідного повідомлення та/або справи про державну допомогу;
– на час оскарження відповідного рішення Уповноваженого органу/органу Уповноваженого органу в суді.
Будь-яка державна допомога, щодо якої минув строк давності, вважається чинною державною допомогою.
Таким чином, проектом передбачено, що державна допомога може бути допустимою та недопустимою. Віднесення тієї чи іншої допомоги до допустимої залежить від різних факторів, до яких належать ціль допомоги, суб’єктний склад надавачів та отримувачів, порядок прийняття рішень, тощо.
За результатами обговорення члени Комітету з питань економічного розвитку прийняли рішення внести проект Закону України про внесення змін до Закону України “Про державну допомогу суб’єктам господарювання” та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення контролю та моніторингу державної допомоги суб’єктам господарювання (реєстр. № 5648) на розгляд Верховної Ради України та рекомендувати за результатами розгляду в першому читанні прийняти за основу, доповнивши Розділ 10 Прикінцеві та перехідні положення новим пунктом четвертим:
“4. Під час дії воєнного стану та 5 років після його закінчення, та/або до моменту набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі норми статей 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, частини третьої та четвертої статті 19, статтей 20, 21 цього Закону та інші норми законодавства, що випливають із зазначених статей цього Закону, не застосовуються. Державна допомога, що надається під час дії воєнного стану, та державна допомога для подолання наслідків, пов’язаних з військовою агресією російської федерації проти України, що надається протягом п’яти років після припинення або скасування воєнного стану та/або після набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі, є допустимою та чинною державною допомогою. Надавачі державної допомоги звільняються від обов’язку: повідомлення про нову державну допомогу та про пропозиції щодо внесення змін до умов чинної державної допомоги, якщо: – державна допомога надається під час дії воєнного стану; – державна допомога надається для подолання наслідків, пов’язаних з військовою агресією російської федерації проти України, протягом п’яти років після припинення або скасування воєнного стану; подання інформації про державну допомогу під час дії воєнного стану; така інформація подається протягом п’яти років після припинення чи скасування воєнного стану та/або після набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі. У зв’язку з чим отримувачі державної допомоги звільняються від будь-якої відповідальності за її отримання протягом п’яти років після припинення чи скасування воєнного стану та/або після набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі”.
Беручи до уваги висновок Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України щодо усунення деяких неузгодженостей та урахування висловлених зауважень і пропозицій до законопроекту, Комітет ухвалив рішення звернутись до Голови Верховної Ради України з пропозицією оголосити під час розгляду даного законопроекту на пленарному засіданні про необхідність внесення пропозицій і поправок щодо виправлень, уточнень, інших структурних частин законопроекту та/або інших законодавчих актів, що не були предметом розгляду в першому читанні та відповідають предмету правового регулювання законопроекту.