Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 02 серпня 2022 року по справі № 438/721/17 (адміністративне провадження № К/9901/13499/19) зазначив, що зміна адреси можлива щодо об`єкта, який вже має адресу. А зазначення такого його місця знаходження в договорі купівлі-продажу не є доказом присвоєння адреси.
Із чого виходив Верховний Суд.
Статтею 24 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим – також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Відповідно до пп. 10 п. “б” ст. 30 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до делегованих законом повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради в галузі житлово-комунального господарства віднесено облік відповідно до закону об`єктів нерухомого майна незалежно від форми власності.
Згідно зі ст. 40 цього ж Закону виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження.
При цьому чинне в Україні законодавство чітко не регламентує процедуру присвоєння такої адреси, незважаючи на те, що жодного правочину з нерухомим майном неможливо здійснити, якщо йому не присвоєно поштову адресу. В той же час, органи місцевого самоврядування не позбавлені можливості затверджувати такі процедури на місцях.