Неявка на судове засідання без поважних причин може мати вкрай серйозні наслідки.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 липня 2024 року у справі № 9901/489/21 (провадження № 11-92заі24) погодилась з висновками, викладеними в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції про наявність підстав і умов, за яких позовна заява підлягала залишенню без розгляду відповідно до пункту 4 частини першої статті 240 КАС України, а саме через неявку позивача та його представників у судове засідання.
Так, в розумінні КАС України позивач – це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а відтак позивач та його представники зобов`язані брати участь у судових засіданнях та обстоювати свої позовні вимоги, проявляти процесуальну активність.
Приписи статті 205 КАС України є певною формою реалізації гарантій особи на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права.
Правила цієї статті встановлюють умови та підстави, спрямовані на те, щоб учасники судового процесу й, зокрема, суд не могли свавільно обмежити право особи на судовий розгляд справи по суті заявлених вимог через ухвалення будь-якого виду судового рішення, що припинить провадження у справі. Водночас правила цієї статті встановлюють наслідки та умови, які можуть настати для особи, яка не дотримується правил (процесу) судового провадження.
Частина п`ята статті 205 КАС України сформульована таким чином, що дає суду можливість залишити позовну заяву без розгляду, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов`язані з неявкою на засідання суду.
Законодавче формулювання у частині п`ятій статті 205 КАС України «… якщо неявка перешкоджає розгляду справи» означає, що суд може розглянути позов по суті, однак не зобов`язаний цього робити. Це законодавче формулювання змістовно викладене у вигляді умови, яка в кожному конкретному випадку (правовій ситуації, казусові) повинна оцінюватися окремо в межах відповідних спірних правовідносин, які диктують її застосування.
Передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі «Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» (Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Отже, у дотриманні стандартів доступу до суду, передбачених пунктом 1 статті 6 Конвенції, важливе значення має добросовісна поведінка позивача та його представника.
Аналогічний правовий висновок, сформульований Великою Палатою Верховного Суду у схожих за змістом правовідносинах, викладений у постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 9901/949/18 (провадження № 11-1179заі19), від 27 травня 2020 року у справі № 9901/11/19 (провадження № 11-122заі20), від 20 липня 2023 року у справі № 9901/439/21 (провадження № 11-155заі22), від 08 лютого 2024 року № 990/89/23 (провадження № 11-187заі23).
✍ За встановлених обставин і наведеного правового регулювання Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, оскільки позивач та його представники були належним чином повідомлені судом про всі судові засідання, що й не заперечується представником позивача, двічі не прибули в судове засідання з причин, які визнані судом неповажними, заяв про розгляд справи за їх відсутності не подавали, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість застосування визначеного частиною п`ятою статті 205 та пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України правового наслідку неявки позивача та його представників у судове засідання – залишення позову без розгляду.
Велика Палата Верховного Суду не погодилась з доводами апеляційної скарги щодо поважності причин неявки представника позивача у судові засідання 27 березня та 24 квітня 2024 року.
✏ Так, суд першої інстанції ретельно дослідив причини неявки представника позивача в судове засідання 27 березня 2024 року, вказавши, що жодного доказу про участь Лебедєва В. В. в іншому судовому засіданні цього дня на вимогу суду надано не було. Крім того, як указав суд, у Єдиному державному реєстрі судових рішень також відсутні будь-які рішення, які б свідчили про участь цього адвоката у зазначеній ним кримінальній справі.
✏ Необґрунтованими Велика Палата визнала й доводи щодо поважності причин неявки представника позивача у судове засідання 24 квітня 2024 року. Так, незважаючи на приписи частини другої статті 131 КАС України про необхідність завчасно повідомити суд про неможливість прибути до суду з поважних причин, адвокат у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив. Долучена до апеляційної скарги довідка слідчого Головного управління Національної поліції України не спростовує правильності висновків суду першої інстанції, оскільки ця довідка була видана лише через 10 днів після ухвалення судом рішення, а представник узагалі не повідомляв суд першої інстанції про свою участь у слідчих діях, про які йдеться у цій довідці.
Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновком суду першої інстанції про наявність підстав і умов, за яких позовна заява підлягала залишенню без розгляду відповідно до пункту 4 частини першої статті 240 КАС України.