Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду в постанові від 17 жовтня 2022 року у справі № 570/4782/19 (провадження № 51-3855км20) відповів на питання: чи тягне за собою проведення судово-медичної експертизи до постановлення слідчим суддею ухвали визнання такого доказу недопустимим.
Верховний Суд зазначив, що відповідно до положень ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ст. 242 КПК України експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами за дорученням слідчого судді чи суду, наданим за клопотанням сторони кримінального провадження, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.
Слідчий або прокурор зобов`язані звернутися з клопотанням до слідчого судді для проведення експертизи, зокрема щодо:
1) встановлення причин смерті;
2) встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень.
Частиною 7 статті 244 КПК України визначено, що до ухвали слідчого судді про доручення проведення експертизи включаються запитання, поставлені експертові особою, яка звернулася з відповідним клопотанням. Слідчий суддя має право не включити до ухвали запитання, поставлені особою, яка звернулася з відповідним клопотанням, якщо відповіді на них не стосуються кримінального провадження або не мають значення для судового розгляду, обґрунтувавши таке рішення в ухвалі.
Тобто підставою для проведення судово-медичної експертизи є саме відповідна ухвала слідчого судді чи суду, в якій визначається коло питань, що ставляться перед експертом.
Навіть враховуючи п. 2 Розділу ІІІ наказу МВС України, МОЗ України та Генеральної прокуратури України № 087/1193/279 від 29 вересня 2017 року «Про затвердження Порядку взаємодії між органами та підрозділами Національної поліції, закладами охорони здоров`я та органами прокуратури України при встановленні факту смерті людини», де зазначено, що працівники бюро судово-медичної експертизи проводять розтин трупа впродовж доби з моменту його надходження до бюро судово-медичної експертизи, а також такі обставини, як погодні умови та незворотність розкладання трупа, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що початок проведення судово-медичної експертизи до постановлення ухвали слідчого судді про призначення такої експертизи порушує фундаментальні права і свободи особи, тому вказане порушення є підставою для визнання доказу недопустимим.
Таким чином, підставою для проведення судово-медичної експертизи є відповідна ухвала слідчого судді чи суду, в якій визначається коло питань, що ставляться перед експертом (статті 242, 244 КПК). Проведення судово-медичної експертизи (розтин трупа) до постановлення слідчим суддею відповідної ухвали тягне за собою визнання такого доказу недопустимим.