Сучасні адвокати, як самозайняті особи та платники податків, повною мірою залежать від дії звичайних ринкових законів, і було б недоречним очікувати від них надання правничої допомоги виключно з альтруїстичних міркувань.
В адвокатському середовищі все частіше проводяться заходи, присвячені проблематиці рекламування адвокатської діяльності, використання маркетингу, менеджменту та економіки.
Наразі адвокати вивчають термінологію та бізнес-процеси щодо збуту, системи продажів, сегментуванню ринку, розподілення наявних інтелектуальних, часових та фінансових ресурсів, економічної ефективності, конкуренції тощо.
Як зазначає В.Н. Буробіна, можна бути високоінтелектуальним, чудово професійно підготовленим юристом і при цьому ледве зводити кінці з кінцями, не маючи ні широкої клієнтської бази, ні вигідних замовлень. Водночас інший адвокат, менш обізнаний, менш досвідчений, стає успішним і популярним. [1, 158]
Тому знання законів ринку для адвокатів стають не менш важливими, ніж знання законів права. [2]
Проблема застосування такого популярного способу просування адвокатської допомоги, як реклама, вже тривалий час є предметом гострої дискусії, в якій висловлюються діаметрально протилежні думки: від фактичної заборони реклами в діяльності адвокатів до визнання адвокатської діяльності об’єктом реклами нарівні з іншими послугами на ринку.
І це закономірно, оскільки, з одного боку, за допомогою реклами, а також інших засобів маркетингу адвокати можуть донести інформацію про себе до широкої аудиторії, що дозволяє їм залучати клієнтів, які раніше не були обізнані про їхню компетенцію та досвід.
З іншого, акцентування уваги виключно на комерційній складовій адвокатської діяльності прирівнює правничу допомогу до звичайних товарів та послуг, а самих адвокатів робить залежними від клієнтів, державних інституцій та економічної ситуації.
Традиційно адвокатська практика розглядалася як привілейована та вимагала від своїх представників суворого дотримання етичних та професійних норм, а використання будь-якої реклами вбачалася потенційною загрозою принципам адвокатської етики.
Як писав відомий адвокат і публіцист Жуль Фавр: «… адвокат чекає, але ніколи не шукає тих, кого приваблює до нього його гарне реноме, блиск його промов, його співчуття до нещасних, його сувора сумлінність, яку він вносить у справи, що йому доручаються». [3, 115]
А що зараз? Ми спостерігаємо як вираз «клієнт завжди правий», що надійшов зі сфери обслуговування, почав домінувати та підмінювати принцип адвокатської етики щодо «пріоритету інтересів клієнта».
Намагаючись привернути увагу аудиторії на тлі жорсткої конкуренції, адвокати вдаються до таких засобів, як самопроголошення себе «найкращими». Так би мовити, «я пам’ятник собі спорудив нерукотворний». А деякі адвокатські об’єднання, в свою чергу, запевняють населення, що «приватні адвокати» програють їм у компетенції.
На просторах Інтернету нерідко зустрічаються оголошення, в яких адвокати буквально вимолюють у людей шанс «услужити їм».
Навряд чи така демонстрація послужливості може бути узгоджена з престижем адвокатської професії.
Зрозуміло, що зазвичай рекламні тексти та вебсайти адвокатам (адвокатським об’єднанням и адвокатським бюро) розробляють маркетологи, веброзробники та інші фахівці, які є далекими від розуміння етичних стандартів адвокатської діяльності. Проте, лише від адвокатів залежить чи використовувати запропонований спосіб створення та просування свого бренду.
Більш того, іноді маркетологи рекомендують вдаватись до залякування людей шляхом передрікання останнім як найгіршого сценарію подій, якщо вони відмовляться від правничої допомоги або будуть зволікати з прийняттям потрібного рішення.
Відомо, що страх як один із найсильніших емоційних мотивів поведінки людини дуже часто використовується маркетологами і рекламістами.
Але його використання в адвокатурі не лише не узгоджується з Правилами адвокатської етики, але й суперечить фундаментальним засадам адвокатської діяльності, вимогами моралі, її нормами та цінностям.
Як зазначав Франсуа-Етьєн Молло: «Гідність приватної людини є особистим надбанням; гідність адвоката є надбання всієї спільноти». [3, 29] Тому, коли йдеться про адвокатуру, застосування маркетингових стратегій, особливо реклами, є джерелом серйозних ризиків.
Очевидно, що юридичний маркетинг досить специфічний і для розповсюдження інформації про адвокатську діяльність підходять далеко не всі його інструменти. Необхідно розуміти, які види реклами відповідають адвокатській етиці, а які навпаки, спотворюють образ адвокатури.
Рекламні матеріали про діяльність адвоката мають бути об’єктивними, правдивими, чіткими та зрозумілими й не повинні містити натяків, двозначностей або іншим чином утворювати підґрунтя для введення потенційних клієнтів в оману, оскільки це негативно впливає на репутацію не лише окремого адвоката, але й усієї адвокатської спільноти.
Лише здоровий баланс між маркетингом та етикою має стати ключовим фактором у вибудовуванні взаємин між суспільством та адвокатом, де фундаментальну роль мають відігравати довіра, репутація та рекомендації з боку клієнтів, колег та інших професіоналів.
Будь-яка спільнота швидко розпадається, коли знищуються принципи, що її пов’язують. [4] Тому важливо дотримуватись принципів адвокатської етики, підтримувати високі стандарти професіоналізму та уникати маркетингових практик, що дискредитують інститут адвокатури, створюють передумови для його зневаги, принижують професію та статус адвоката України.
Список використаної літератури:
- В.Н. Буробіна. Адвокатська діяльність: Навчально-практичний посібник. Вид. 2-е, перераб. і додат. М.: ІКФ «ЕКМОС», 2003. С.158. URL: http://pravolib.pp.ua/vvedenie-marketing-advokatskih-15742.html
- У НААУ обговорили особливості використання інструментів маркетингу та менеджменту в адвокатській діяльності 05.21. URL: https://unba.org.ua/news/6596-u-naau-obgovorili-osoblivosti-vikoristannya-instrumentiv-marketingu-ta-menedzhmentu-v-advokats-kij-diyal-nosti.html
- И.В. Елисеев, Р.Ю. Панкратов, Е.Г. Тарло. Традиции адвокатской этики. Избранные труды российских и французских адвокатов (ХІХ- начало ХХ в.). СПб.: «Юридический центр Пресс», 2004.
- Эдмон Пикар. Об адвокате (парадокс). Перевод присяжного поверенного М. Кетриц, М.: Скороп. А.А. Левинсон, 1898 г. С.91.